Палієнко М. Г. Українські архіви, війна та збереження національної ідентичності //
Архіви України. 2022, Випуск 1, № 330. С. 12-38.
Мета публікації полягає у відображенні історії розвитку українських архівів у ХХ–ХХІ ст. у контексті процесів національного державотворення і боротьби за українську незалежність; визначенні викликів, які загрожували архівам під час Першої та Другої світових воєн і були пов’язані з нищенням, захопленням і переміщенням документальних зібрань. Особлива увага приділяється аналізу ролі архівістів у збереженні національної історико-культурної спадщини під час російсько-української війни 2014–2022 рр. Стаття ґрунтується на застосуванні принципів історизму та об’єктивності, загальнонаукових методів дослідження – історичного і логічного, з властивими їм аналізом, синтезом і системним підходом. У дослідженні впливу збройних конфліктів на долю архівних зібрань використано історико-генетичний, порівняльно-історичний та ретроспективний методи. Наукова новизна статті полягає у розгляді проблеми значення архівів, національних архівних ресурсів для збереження національної ідентичності у період війни. Висновки. У процесі розбудови незалежної держави українські архіви трансформувалися у відкриті інституції, які у своїй діяльності відображають домінуючі тенденції у розвитку українського суспільства, беручи активну участь у процесах демократизації та декомунізації, а також забезпечуючи джерельне підґрунтя для наукових студій. З особливою гостротою значення архівів проявляється у період війни – як повномасштабної воєнної агресії, так і гібридного інформаційного протистояння. Архіви під час війни набувають важливого значення з огляду на їх інформаційну, адміністративну, оперативну, історичну, культурну та наукову цінність. Російська збройна агресія, спрямована проти територіальної цілісності та суверенітету України, створила загрозу збереженню національної культурної, у т. ч. архівної, спадщини. Важливими завданнями, які стоять перед архівістами сьогодні, є збереження документів Національного архівного фонду, а також формування нових архівних зібрань, які акумулюватимуть документальні свідчення про героїчну боротьбу українського народу з російським агресором, створюючи таким чином джерельну основу для наукового вивчення подій цієї війни та роблячи внесок у збереження колективної пам’яті й національної ідентичності.
Калакура Я. С. Українська архівна наука у викликах війни та цифровізації інформаційних ресурсів архівів //
Архіви України. 2022, Випуск 4, № 333. С. 19-45.
Метою статті є обґрунтування зміни візії української архівної науки в умовах війни Росії проти України, пошук нових підходів до трактування сутності концепту «архівна наука» та його української складової як інтегративно-міждисциплінарної наукової системи знань з історії, теорії, методології і практики архівної справи, її організаційних, правових, управлінських й інформаційних засад. З’ясовуються особливості протидії архівознавчих і архівних установ російським наративам про «один народ», «спільну історію» і «єдиний архівний простір»; висвітлюються шляхи перебудови на режим воєнного стану, захисту архівних ресурсів, прискореної їх цифровізації, розвитку електронного документообігу та електронного архівознавства. Методологія дослідження базується на системному підході в реалізації інтегративності наукового пізнання, дотриманні принципів історизму, всебічності, наступності, застосуванні методів прогнозування і теоретичних узагальнень, архівознавчого, історико-проблемного, історіографічного, хронологічного, порівняльного, текстологічного, функціонального, моделювання та експертних оцінок. Наукова новизна визначається авторським трактуванням провідних тенденцій розвитку архівної науки на тлі відновлення державної незалежності України, демократизації архівної справи, євроінтеграційних процесів, підвищення її ролі в реалізації Стратегії розвитку архівної справи України на період до 2025 року. Висновки та перспективи подальших досліджень. Узагальнено надбання української архівної науки за останнє тридцятиріччя, вказано на найбільш характерні прогалини в тематиці досліджень, їх організації, підготовці архівознавців і архівістів. Доведено, що без подальшого розвитку архівної науки неможливо забезпечити підвищення ролі архівів у збереженні соціокультурної спадщини і престижності статусу професії архівіста. Викладено низку пропозицій стосовно подальшого розвитку історичних, теоретичних, методологічних і прикладних архівознавчих досліджень.
Калакура Я. С., Ковтанюк Ю. С. Архівний менеджмент в умовах електронного урядування //
Архіви України. 2019, Випуск 3, № 320. С. 18-57.
Розглянуто низку нових підходів до організації та управління архівною справою на загальнодержавному і місцевому рівнях у контексті інформаційного суспільства, цифровізації та електронного урядування в Україні. Застосування інформаційних технологій у менеджменті, оцифрування документаційних ресурсів архівів закладає підстави для суттєвого покращення забезпечення їх збереженості, злагодженої і успішної роботи всіх структурних підрозділів системи архівних установ, ширшого і якіснішого надання архівних послуг, поліпшення обслуговування користувачів архівною інформацією, ефективного використання людських, інтелектуальних, технічних та комунікаційних ресурсів. Узагальнено практику діяльності електронних архівів України в контексті зарубіжного досвіду. Обґрунтовано практичні рекомендації щодо ширшого запровадження електронного документообігу, що надасть додаткові можливості для організації автоматизованого діловодства і поліпшення взаємодії архівів, фондоутворювачів та користувачів.