На 86-му році пішов з життя відомий історик-архівіст, джерелознавець, фахівець у галузі спеціальних історичних дисциплін, зокрема геральдики та сфрагістики, кандидат історичних наук, доцент кафедри архівознавства та спеціальних історичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка Анатолій Іваненко.
Народився Анатолій Мусійович у Києві 22 лютого 1932 року. Спогади матері про страшну трагедію Голодомору 1932–1933 років запеклися згустком крові у його серці, визначивши мужню громадянську позицію – ніколи не вступати до лав комуністичної партії. По завершенні Другої світової війни він був зарахований до Київського ремісничого училища № 4, з 1948 року працював електромонтером ковальського цеху на заводі «Більшовик».
На світанку свого життєвого шляху, маючи унікальний голос й акторські здібності, Анатолій Іваненко стрімко підкорював вершини музичного мистецтва, навчаючись у Київському державному музичному училищі ім. Р. Глієра. У 1950-х роках у складі Українського народного хору під керівництвом Г. Верьовки брав участь у гастролях Румунією, Польщею та Фінляндією, співав у хорі оперної студії Київської державної консерваторії ім. П.І. Чайковського.
З кінця 1950-х рр. доля пов’язала Анатолія Мусійовича з Київськимуніверситетом, де він навчався на юридичному факультеті, згодом закінчив аспірантуру історичного факультету, захистив кандидатську дисертацію на тему «Законодавчий матеріал як джерело з історії робітничого руху в 1900 – 1904 рр.» (1975).
Анатолій Іваненко стояв біля витоків створення Музею історії Київського університету, зробив вагомий внесок у його заснування та розвиток. З 1982 р. працював на кафедрі архівознавства, викладаючи студентам джерелознавчі та архівознавчі дисципліни, 1990 р. отримав вчене звання доцента. Учений входив до складу редколегій історичних журналів і збірників, був автором понад 50 наукових праць з проблем джерелознавства, геральдики, сфрагістики, історії України.
Світла пам’ять про Анатолія Мусійовича Іваненка завжди буде в серцях його колег та учнів.
